ЛІСОПИ́ЛКА, и, ж
1. розм. Те саме, що лісопи́льня. На підстілку худобі в колгоспі використовують торф, тирсу з лісопилки, деревне листя (Колг. Укр., 8, 1956, 23).
2. Машина для розпилювання лісу (у 2 знач.). На колгоспному подвір’ї то верескливо брала високу ноту, то хрипло деренчала лісопилка (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 227).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 525.