Що oзначає слово - "м'який"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


М’ЯКИ́Й, а, е.

1. Який угинається, подається при дотику, натискуванні тощо; протилежне твердий. І з журби та втоми хутко Я на мох м’який схилився (Л. Укр., IV, 1954, 176); Вона скинула плащ, умостилася зручніше на м’яких подушках (Смолич, І, 1958, 43); Земля, м’яка, як губка, теплішало під ними, нагріваючись від їхніх тіл (Гончар, III, 1959, 135); // Ніжний, пухкий (про тіло людини та його частини). Коли він за старою звичкою.. потер м’якими долонями сиві скроні, Оксен відчув, що старий занепокоєний (Тют., Вир, 1964, 308); // Тонкий, шовковистий (про волосся, вовну, тканину тощо). Усе таке веселе в тій хаті було, прибране..: і кужіль м’якого льону на жердці, і чорний кожух на кілку, і плетена колиска з дитинкою (Вовчок, І, 1955, 124); Всідаючись, Сашко за звичкою стріпує пасмом м’якого хвилястого чуба (Гончар, Тронка, 1963, 42); // Свіжий, нечерствий (про хліб та борошняні вироби). Один бог знає, де вона видирала задля Пилипка шматок м’якої палянички або краєчок булки! (Мирний, IV, 1955, 297); Ах, хліб, справжній, пшеничний, м’який хліб… (Еллан, II, 1958, 18).

М’яка́ вода́ — вода, що має мало вапнистих солей і легко розчиняє мило. Дівчата виставляють ночви попід стріхи, щоб натекло в них м’якої, шовковистої води (Руд., Остання шабля, 1959, 439); М’яки́й ваго́н — пасажирський вагон із м’якими сидіннями. [Ага:] Міжнародного вагона на цій лінії немає, тільки м’який (Корн., II, 1955, 245); М’яки́й капелю́х — капелюх, форму якого можна легко змінювати. Кучерява сива борода, ..гарна вишивана сорочка, штани в простих чоботях, на голові чорний м’який капелюх, у руках палиця з ліщини — ото мій дядько (Коцюб., І, 1955, 461); М’які́ ме́блі — меблі, набиті чимось м’яким або зроблені на пружинах. В кімнаті м’які меблі, стіл, завалений літературою (Д. Бедзик, Ост. вальс, 1959, 5).

2. Який при натискуванні або обробці легко змінює форму, гнеться й т. ін. Графіт робить сірий чавун м’яким, отже, його добре обробляти різанням (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 47); Курбала відклав набік молоток, узяв кайло і легенькими досвідченими ударами почав відбивати шмат за шматом змішану з плямистим камінням м’яку руду (Досв., Вибр., 1959, 196).

3. перен. Який не містить у собі нічого різкого, неприємного, дратівливого; приємний для ока, слуху. До сопрано пристає тенор, плавкий, м’який та палкий (Н.-Лев.,111, 1956, 313); За якоїсь півгодини Тася й Сачко сиділи в першому ряді колонного залу філармонії, що вабив око м’якими тонами мармуру й позолоти (Дмит., Розлука, 1957, 37); Одяг її завжди простий, кольори м’які, як і погляд карих очей з-під довгих вій (Томч., Готель.., 1960, 265); // Тихий, приглушений, ледве чутний (про звуки). Гомоном м’яким і вільним, як шуми весняної поводі, невважаючи на вечірній час, грало й гуло все місто (Вас., II, 1959, 10); 3 туману почувся м’який тупіт коня (Стельмах, І, 1962, 401); // Повільний, плавний (про рух). Хода дідова м’яка, тиха — підійде ззаду, й не почуєш. І рухи м’які, нечутні, мов кажановий літ (Донч., II, 1956, 57); Іван Ярош ненавидячим поглядом зміряв Плачинду і м’якими. кроками підійшов до нього (Стельмах, І, 1962, 236); "Луна-9" здійснила м’яку посадку на поверхню Місяця! (Літ. Укр., 8.11 1966, 1).

4. перен. Який має невиразні, розпливчасті риси, межі чогось. За останній час Настя покращала.. М’які, делікатні контури її обличчя вирівнялись, стали ще лагіднішими (Коцюб., І, 1955, 48); Важко було звикнути до суворого, наскрізь продутого вітрами степу, коли перед очима стояли м’які обриси зелених черкаських гаїв (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 5).

5. перен. Який легко піддається впливові; поступливий, піддатливий. [Бабич:] Ти, куме, ..занадто м’який, занадто податливий (Фр., IX, 1952, 140); // Лагідний. Роман — людина ніжної і сумирної вдачі.. При його м’якому характерові іншим, зубатішим, здається, легко було б його заштовхати, перетворити в попихача, проте насміхатися з нього, скривдити його ніхто не наважується (Гончар, III, 1959, 55).

6. перен. Добрий, сердечний, чутливий. У дядька м’яка, тепла, привітна душа (Коцюб., І, 1955, 464); — Ви трохи жорстока, але така ви мені й подобаєтесь. Життя не терпить м’яких, сентиментальних людей (Мик., І, 1957, 407); [Галя:] Він увесь такий м’який, сердечний… (Корн., II, 1955, 176); // Який виражає доброту, ласку, ніжність (про погляд, обличчя тощо). Синій шовковий халат облягав її струнку, майже дівочу постать, а погляд був докірливо м’який і стомлений (Руд., Остання шабля, 1959, 14); Просто на нього ішов із м’якою посмішкою на вродливому обличчі "дядя Серьожа", брат полковниці Карташової (Панч, В дорозі, 1959, 64).

7. Несуворий, поблажливий; протилежне суворий. М’який вирок; М’яке покарання; // Позбавлений грубості, різкості; ввічливий. Тільки до помилок, недоліків молодших товаришів він [Я. Купала] ставився з м’якою, доброзичливою іронією (Мас., Життя.., 1960, 21); М’який докір.

8. Помірно-теплий, несуворий (про клімат, погоду тощо). Клімат України має перехідний характер, від м’якого, вологого до континентального (Визначні місця Укр., 1958, 13); На узбережжі Балтійського моря зима м’яка, волога, переважають відлиги; літо прохолодне, дощове (Фіз. геогр., 5, 1956, 96); У третій декаді грудня 1943 року стояла м’яка, як на цю пору, погода (Дмит., Наречена, 1959, 118).

: М’яка́ група́ — група іменників або прикметників, основа яких закінчується на м’який приголосний. До м’якої групи належать іменники з закінченням —я (Курс сучасної укр. літ. мови. І, 1951, 429); М’яке піднебіння — верхня рухома частина ротової порожнини, що має склеписту форму. Діагностиці грипу допомагає виявлення змін, що виникають у хворих на слизовій оболонці порожнини рота — м’якого піднебіння (Наука.., 1, 1958, 21); М’який знак — назва літери "ь". В слові "слізьми" таки треба писати м’який знак, бо так вимовляється (Л. Укр., V, 1956, 80); М’які приголосні — приголосні, під час вимови яких середня частина язика наближається до твердого піднебіння.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 836.