М’Я́ЧИК, а, ч. Зменш.-пестл. до м’яч. Сіли з Телесиком та й поїхали. Проїхали вулицю — хатка в ліску, з дітворою м’ячики грають на піску (Тич., І, 1957, 155); * У порівн. Подекуди по жовто-зеленій скатерті розкидані темно-зелені кущі верболозу, то кругленькі, наче м’ячики, то гостроверхі, неначе топольки (Н.-Лев., II, 1956, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 840.