МАДРИГА́Л, а, ч.
1. Невеликий хвалебний вірш, присвячений дамі. За ввічливі станси, гучні мадригали Вродливиці теж нагороду давали, — Не знали погорди співці (Л. Укр., І, 1951, 171); Він цілував минулої ночі, Кохайлик, оті її губи, що про них поети наскладали стоси мадригалів (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 440).
2. заст. Комплімент, похвала. Замість говорити дівчині приємні речі або бодай вести себе так, щоб вона могла говорити йому всякі милі серцю "мадригали", він розводить їй про справи, які анітрохи її не обходять (Вільде, Сестри.., 1958, 381); Не вірю кінокамері. Не вірю Книжкам [про Париж], у яких суцільний мадригал (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 106).
3. заст. Вид вокального твору ліричного характеру. Мадригал "Амаріллі" Каччіні.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 592.