МА́ЗАНКА, и, ж. Хата, зроблена з глини, сирцевої цегли або хмизу, обмазаного глиною. Мій машталір, в’їхавши на двір, поминув мазанку і зупинив коней біля рубленої хати старосвітської будови (Стор., І, 1957, 225); Присадкуваті руді мазанки повгрузали в землю (Гончар, Таврія.., 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 594.