МАЙСТЕ́РНИЦЯ, і, ж. Жін. до ма́йстер 3. [Принцеса:] Недарма ж я сиділа там на вишці — майстерниця зробилася з пастушки (Л. Укр., II, 1951, 213); — Чудове вишивання. Я й не знала, що ти така майстерниця, — знехотя похвалила стара (Тулуб, Людолови, II, 1957, 51); Її руки вправно викладають різні пундики-мундики, на які галицькі попівни змалку великі майстерниці (Кол., Терен.., 1959, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 600.