МА́КОВИЙ, а, е.
1. Прикм. до мак. Рости, рости, моя пташко, Мій маковий цвіте, Розвивайся, поки твоє Серце не розбите (Шевч., І, 1951, 348); Над майданом, засипаним людьми, як маковим зерном, сяє сонце, аж сліпить (Панч, В дорозі, 1959, 34); // Одержаний із маку. Макова олія; // З маком. Маковий пиріжок.
◊ На ма́кове зе́рно́ (зе́рнятко і т. ін.) — дуже мало, трошечки. — А тепла у старім серці на макове зерно… (Мирний, II, 1954, 101); — В його правди нема ні на макове зернятко! (Н.-Лев., III, 1956, 344).
2. у знач. ім. ма́кові, вих, мн. Родина дводольних трав’янистих рослин, до якої належать мак, чистотіл і т. ін.
3. розм. Який має колір червоної квітки маку. Завжди в усім однакові Були обидві дочки. В обох спіднички макові, Вишивані сорочки (Бичко, Сійся.., 1959, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 603.