МАКІ́ТРИТИСЯ, иться, недок., фам.: ◊ Голова́ макі́триться (макі́трилась і т. ін.) в кого, кому; У голові́ макі́триться (макі́трилось і т. ін.) в кого: а) про стан запаморочення в когось. [Канупір:] Слухаєш-слухаєш його, аж голова тобі почне макітритись, а він сипе [сипле] та й сипе, як з мішка, як лопатою з засіка! (Кроп., II, 1958, 138); б) про втрату здатності розумно, тверезо міркувати, сприймати щось. [Катря:] Здурієш тут. Професор таке говорить на лекції, що в голові макітриться, нічого не розумієш, сидиш, як довбня (Мик., І, 1957, 131); Світ макі́триться кому — про стан запаморочення в когось. [Юда:] День у день промови, якісь темно-прозорі, наче прірва — аж світ макітрився мені від них! (Л. Укр., III, 1952, 138).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 603.