МАЛОВТІ́ШНИЙ, а, е. Який не дає достатньої втіхи, повного заспокоєння, який приносить мало радості. Ми з Михайлом Амадейовичем задумались над цифрою успішності учнів. Вона була маловтішною — сімдесят вісім процентів (Збан., Малин. дзвін, 1958, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 609.