МАЛЬО́К, лька́, ч. Рибка, що недавно вийшла з ікри. Он щука з темної вистрибує безодні, І срібний дощ мальків, дрібненьких, як овес, Біжить по рівняві хвилястій та холодній (Рильський, Поеми, 1957, 224); Минулого року наприкінці літа в ставок впущено тисячу мальків коропа (Донч., І, 1956, 50); // збірн. Мілька. Під берегом, у тихій заводі, ударила хижа щука, полюючи за мальком (Шиян, Баланда, 1957, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 615.