МАЛЮ́СІНЬКИЙ, а, е, пестл. Дуже маленький (у 1, 3 — 5 знач.). Його хата.. була малюсінька світличка з одним вікном (Гр., II, 1963, 58); Якось вирвала [Федорка] жовтий, старий огірок, а з ним і пуп’яночок малюсінький та зелений-зелений (Головко, І, 1957, 231); [Туманська:] Я на малюсіньку хвилиночку (Лев., Нові п’єси, 1956, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 613.