МАНДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., розм., рідко. Іти швидко, поспішати. Я п’ять грошей розміняю, десять пожичаю [позичаю]. На Вкраїні дівчинонька — до неї манджаю (Чуб., V, 1874, 1125); Була десята.. До своїх діл давно усяк уже манджав (Фр., XI, 1952, 489).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 617.