МАНО́МЕТР, а, ч.
1. Прилад для вимірювання тиску газу або рідини в замкненому просторі. Гуде огонь, грає котел.., а на версі машини манометр зробив перший оборот (Фр., III, 1950, 328); Він збив манометр і ударив залізом по боці [паровика]. Потому пустив пару в свисток (Коцюб., II, 1955, 91); Стрілки манометрів показують тиск пари в котлі і повітря в гальмовій системі (Наука.., 6, 1960, 40).
2. спец. Прилад для вимірювання тиску рідини в судинах та порожнинах живого організму. Ртутний манометр; Оптичний манометр.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 623.