МАНІКЮ́РНИЙ, а, е. Признач. для манікюру. Майор знайшов у шухляді письмового стола канчук з олов’яною кулькою і щось схоже на манікюрне приладдя (Рибак, Час.., 1960, 371).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 621.