МАСКАРА́Д, у, ч.
1. Свято, бал, учасники якого одягнені в маски та костюми (казкові, етнографічні тощо); костюмований бал. Вона заторохтіла про губернію. — Там-то хороше, там-то весело! Садки, клуби, маскаради (Мирний, III, 1954, 192); Словом, був такий маскарад під одкритим небом, як у нас в залі (Коцюб., III, 1956, 428); Палац піонерів організував маскарад у залі однієї з шкіл у центрі міста (Сміл., Сашко, 1957, 226).
2. перен., ірон. Про незвичайний для когось одяг, що дуже змінює вигляд. — А що це за маскарад, Женю? — Маскарад? — жваво відповіла Женя. — А ти теж у дранті. Чому питаєш? Сама знаєш, для чого я так вирядилася (Хижняк, Тамара, 1959, 43); Стадницькому хочеться і вилаятись, і розсміятися, до того стало кумедним обличчя Салогана, перемотане хустками до самого носа. — Це що за маскарад? — Ой, голова і зуби, — стогне управитель (Стельмах, І, 1962, 287).
3. перен. Про вигляд і поведінку, за якими приховується справжня сутність когось, чогось. Я брав навмисне "об’єктивні" теми, ніби з історії або з чужого мені соціального осередку, але ж се був тільки "маскарад душі" (Л. Укр., III, 1952, 690).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 637.