МАСКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.
1. рідко. Одягати кого-небудь у маскарадний костюм, надівати на когось, щось маску (у 1, 5, 6 знач.). Маскувати дітей на вечір ялинки; // під кого і без додатка. Одягати когось у незвичайний костюм, щоб ніхто не впізнав. Тепер старшини, добувши десь червоні кубанки, саме маскували своїх їздових під козаків (Гончар, III, 1959, 357).
2. перен. Приховувати свої вчинки, думки й т. ін. чимось показним, удаваним. Це почуття, трохи принизливе для нього, він старався маскувати ще більшою свободою й недбалістю рухів (Фр., VI, 1951, 231); — Вони — меншовики, есери — ніколи ні революціонерами, ні демократами не були. Тільки прикидались такими. Маскували революційною фразою свою ворожість до народу (Головко, II, 1957, 546); Раніше Мар’ян перед Глущуком своє хиже нутро маскував солодкими словами (Чорн., Визвол. земля, 1959, 205).
3. Прикриваючи, ховаючи що-небудь, робити непомітним, невидним для когось. Сапери й взвод стрільців вийшли в поле. Закладали фугаси, маскуючи їх (Трубл., І, 1955, 66); Перемога! Вікон маскувати вже не треба (Нех., Ми живемо.., 1960, 85); Білка дуже обережна. В неї надзвичайно гострий зір і чудовий слух.. Забарвлення шкури добре маскує її серед кори (Наука.., 7, 1965, 57).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 638.