МАСКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. рідко. Одягатися в маскарадний костюм, надівати на себе маску.
2. перен. Показувати себе не таким, як є насправді; приховувати свою справжню сутність. — Знаєш, які бувають хитрі шпигуни? Вони як завгодно вміють маскуватись (Збан., Мор. чайка, 1959, 147); Німецьке командування, маскуючись вдаваним нейтралітетом, готувалося до бою в Клинцях (Скл., Легенд. начдив, 1957, 53).
3. Прикриваючись чим-небудь, ховаючись десь або змінюючи свій вигляд, ставати непомітним, невидним для когось. Командир сказав: — На час формування кожний підрозділ займає тут, у парку, визначену йому ділянку, маскуючись попід деревами (Смолич, V, 1959, 652); Обережна лісова жаба вміє маскуватися — одразу й не побачиш її серед зелені… (Веч. Київ, 18.IX 1967, 4); Буйко стоїть збоку, маскуючись хусточкою, потай стежить за гебітскомісаром (Баш., П’єси, 1958, 39).
4. Пас. до маскува́ти. Ідеї повстання народу нерідко маскувалися символічними образами, під прикриттям яких революційні пісні відвертали поліційні переслідування (Нар. тв. та етн., 3, 1957, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 638.