МАСЛИ́НА, и, ж.
1. Вічнозелене південне дерево з дрібними запашними квітками та їстівними плодами; олива (у 1 знач.). [На Капрі] цілі ліси маслин (Коцюб., III, 1956, 332); Подихає з балкона свіже повітря, і стає чути, як поблизу десь зацвіли дикі маслини (Вас., І, 1959, 337); Маслина росте в таких місцевостях, де взимку низькі температури короткочасні й рідко опускаються нижче — 12 — 163 (Колг. енц., II, 1956, 566).
2. Кісточковий овальний плід цього дерева, з якого добувають олію; використовується також як приправа; оливка (у 1 знач.). Везли [вояки] з собою лагомини, Оливу, мило, риж, маслини (Котл., І, 1952, 195); Огей.. випиває одразу дві чарки і дивиться на Ореста, що уминав лиснюче рожеве м’ясо сьомги, маслини, червоні шматки консервів (Досв., Вибр., 1959, 274); * У порівн. І кого тільки тут не було:.. гладкі вірмени з чорними блискучими, як маслини, очима і жебраки в барвистому лахмітті (Тулуб, Людолови, І, 1957, 167).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 638.