МА́ТОВО. Присл. до ма́товий1 1; без блиску, тьмяно. У видолинку матово темніла вода (Стельмах, Правда.., 1961, 349); Тихий рожевий світ обливав її чудове, матово біле лице та руки (Н.-Лев., IV, 1956, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 651.