МАХЛЯ́Р, а́, ч., розм. Те саме, що шахра́й. Є такі махляри, що не тільки таскають гроші з кишень, а й роблять їх (Сл. Гр.); Гйотль, що звик мати справу здебільшого з кримінальними злочинцями.., сподівався й тут спіткати типових махлярів з чорного ринку (Загреб., Європа 45, 1959, 203).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 655.