МАХО́РКА, и, ж.
1. Однорічна рослина родини пасльонових, листя та стебла якої використовують для виготовлення тютюну, а також як сировину в хімічній промисловості. Плантації махорки тяглися схилами від осель, упираючись у старе русло маленького струмочка (Десняк, Десну.., 1949, 210); Махорка — цінна технічна культура. З неї виготовляють курильні вироби, а також добувають нікотин, лимонну кислоту та інші речовини (Колг. енц., II, 1956, 12).
2. Курильний тютюн нижчого сорту, виготовлений із цієї рослини. В хаті так смерділо махоркою й цибулею, що Радюк мусив затулить носа (Н.-Лев., І, 1956 465); Він набив люльку і почав смоктати міцний, задурливий тютюн; але й жорстока махорка не втішила йому нервів (Стар., Облога.., 1961, 68); Часто бувало, що він розшнуровував свій кисет і роздавав бійцям махорку (Тют., Вир, 1964, 491).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 655.