МА́ЦАТИ, аю, аєш, недок., МАЦНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. і неперех.
1. Доторкатися руками або ногами до когось, чогось, щоб дослідити, упевнитися в чомусь. Він штурхав ціпком кабанів, здіймав їх на ноги і мацав хребти (Коцюб., II, 1955, 51); Хто її знає, де вона її [каблучку] й діла. Усі кинулись шукати. Мацали-мацали по долівці — нема! (Барв., Опов.., 1902, 206); Мацаючи руками й ногами, Бронко вмощує Загайчика на притрушені вологою травою дошки (Вільде, Сестри.., 1958, 89); Вона мимоволі мацнула себе збоку по ребрах, де лежали в неї в пазусі, зв’язані в добрій шматці, за продану корову гроші, і йшла спокійно дальше (Коб., ІІІ, 1956, 535); І враз побачив, що перед ним чорніє щось.., і тільки хотів мацнути, як відсахнувся назад: з піску стриміла людська рука (Тют., Вир, 1964, 315); * Образно. Він мацав своїм гострим поглядом співрозмовців і, здавалося, хотів промацати їх наскрізь (Смолич, І, 1958, 248).
2. тільки док., розм. Ударити швидким коротким рухом. — Раз, однісінький раз мацнув мене вуйко пазуром по нозі і відразу продер і ходак, і онучу, і ногу аж до самої кости (Фр., IV, 1950, 27).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 656.