МА́ЯТИСЯ, ма́юся, ма́єшся, недок.
1. Жити в тяжких умовах, переживати труднощі. Мається, як горох при дорозі (Номис, 1864, № 2095); Бачу, як на світ тебе мати породила; Бачу, як ти маялась і як започила [померла] (Щог., Поезії, 1958, 151); // Переживати фізичні або душевні муки, неспокій. — Без тебе я не жив, а маявся: чи справлю хоч трохи своє діло — біжу до тебе (Кв.-Осн., II, 1956, 332); // Тинятися. Вийду собі, сяду де в садку, та як задумаюсь..; робити що ніякої охоти нема. Так і маюсь цілий день (Вовчок, І, 1955, 62).
◊ Ма́ятися по сві́ту (по сві́ті) — блукати, не знаходячи собі притулку. Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з’їла (Вовчок, І, 1955, 56).
2. тільки 3 ос., рідко. Те саме, що майорі́ти 3; розвіватися. По траві, як в ніч по небу Яснії зірки, Веснянії, запашнії Маються квітки (Кост., І, 1967, 64);
3. діал. Битися (про серце). Приложила я руку до її серця, — ще трошечки мається (Барв., Опов.., 1902, 116).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 659.