МЕ́ВО, а, с., діал. Марево. Я скучаю ранньою весною За ріллею в полі, за тобою. Степ черкаський у хвилястім меві (Гірник, Сонце.., 1958, 23); І всі ці видива й прозорі мева Розтанули і розійшлись, як мла, Коли блакить холодна вереснева В багрових стягах вільно попливла (Перв., II, 1958, 97).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 661.