МЕДОЗБІ́Р, бо́ру, ч.
1. Збір бджолами нектару з квітів. Висів [гірчиці й фацелії] у різні строки є надійним способом продовжувати тривалість цвітіння і медозбору (Бджоли, 1955, 271); // Час такого збору.
2. Збір меду від бджіл; мед, зібраний від бджіл. Високі та стійкі медозбори можна систематично одержувати лише від тих бджіл, за якими встановлено правильний догляд (Бджільн., 1956, 14); * Образно. Полем діяльності він [вчений] обрав народну творчість і збирав на тій самостійній ниві багатий медозбір (Вол., Місячне срібло, 1961, 37).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 665.