МЕ́ДЯНО.
1. Присл. до ме́дяни́й 2. Од клуні з ожередів медяно пахла свіжа житня солома (Головко, ІІ, 1957, 145).
2. перен., розм. Легко і приємно; солодко. — Я добре знаю, що оце не стало Пилипа, то Прісьці не медяно прийдеться прожити (Мирний, III, 1954, 36).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 666.