МЕЖНИ́К, а́, ч., діал. Межа (у 2 знач.). Ішов довготелесий Василь Король межником коло свого жита (Минко, Вибр., 1952, 109).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 667.