МЕЗИ́НЧИК, а, ч., діал. Зменш.-пестл. до мези́нець. Не часті в мене діти були, та все вмирали, тільки мезинчик зостався (Барв., Опов.., 1902, 431).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 667.