МЕЛОДРА́МА, и, ж.
1. заст. Драма з музикою та співом. До появи М. С. Щепкіна та К. Т. Соленика у російських, а також і нечисленних тоді українських театрах перше місце займали мелодрама та водевіль (Життя К.-Карого, 1957, 199).
2. Драматургійний жанр, для якого характерні перебільшені драматичні ефекти та моралізація; твір цього жанру. Знання життя народу допомагало йому [М. Кропивницькому] перетворювати мелодрами на високохудожні реалістичні полотна, які хвилювали глядача своєю життєвою правдою (Минуле укр. театру, 1953, 31); Мелодрама перероблювалась на веселий водевіль на очах у навіть не здивованої публіки (Смолич, Театр.., 1940, 173).
3. перен. Про яку-небудь подію, переживання, що відзначаються неприродністю, зовнішніми ефектами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 670.