МЕЛОДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. мелоді́йний 1; милозвучність. Йому здалося, що його голос набув ще дужчої сили й мелодійності, ніжності та грації, виразності і краси (Ю. Янов., II, 1954, 106); Глибоким змістом і своєю чарівною красою, задушевністю, м’якою мелодійністю численні словацькі пісні нагадують пісні українські (Гончар, Зустрічі.., 1950, 24); Коли ми чуємо ім’я Тараса Шевченка, воно передусім асоціюється в нас з ім’ям великого геніального поета, твори якого вражають багатством думки, силою й глибиною почуття, чарують розмаїтістю художньої форми, мелодійністю мови… (Рад. літ-во, 2, 1961, 69).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 670.