МЕРЕХТЛИ́ВО. Присл. до мерехтли́вий. Бронзові свічники по кутках мерехтливо блимали вогниками і химерні тіні гойдалися через усю стіну (Рибак, Опов., 1949, 163); Навкруги густішала й густішала темнота, .. і єдиним джерелом світла були тоді зорі, що мерехтливо переливалися вгорі (Скл., Карпати, 1954, 47).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 676.