МЕТА́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто займається метанням чого-небудь. Кольорова афіша сповіщала, що сьогодні виступає відомий метальник ножів Ван Ві-ян (Донч., VI, 1957, 411).
2. Спортсмен, який тренується у метанні диска, списа, гранати і т. ін. Легкоатлет Євген Буланчик в юнацтві захоплювався акробатикою, метальник молота Олександр Канакі — боротьбою (В ім’я Вітч., 1954, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 685.