МЕТАФІ́ЗИК, а, ч.
1. Послідовник метафізики, метафізичних поглядів, переконань. Метафізики, відриваючи думку від діяння, переносять її в безплідну ділянку чисто словесних, логічних формул (Про мист. театру, 1954, 186).
2. заст. Філософ, який займається питаннями, що виходять за межі досліду; філософ взагалі.
3. перен. Людина, схильна до абстрактних розумувань.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 687.