МЕТКИ́Й, а́, е́.
1. Швидкий і вправний у роботі, дії (про людину); проворний. А до роботи ж яка метка й берка [Настуся] (Барв., Опов.., 1902, 448); [Єгер:] Півроку був я у послузі. Там.. я чистив чоботи вахмістрові, коня глядів, пиво носив. Меткий був, як біс (Л. Укр., IV, 1954, 217); Меткий офіціант подав меню (Дмит., Розлука, 1957, 38); // Про рухи такої людини, її руки і т. ін. Вся її постать нагадувала ящурку, — тонка, гнучка, з меткими і разом полохливими рухами (Л. Укр., III, 1952, 714); Сіла [мати] картоплю ту чистити.. З-під її метких рук тоненьким шнурочком в’ється лушпинка, шелестить, падає в корзину (Збан., Єдина, 1959, 37); // Який жваво і спритно рухається; рухливий (переважно про тварин). Меткі рибки, крутнувши хвостиками, заметушились і кинулись урозтіч (Трубл., І, 1955, 111); Дрібні камінці вибивались з-під ніг і летіли вниз, шарудячи сухотрав’ям, ніби меткі ящірки (Вільде, Сестри.., 1958, 222); Живе сом в якійсь одній ковбані і майже ніколи її не кидає… Молоді соменки й соменята — ті меткіші, вони бродять по всій річці, на чужі "вулиці" запливають (Вишня, II, 1956, 254); // Який швидко бігає; прудкий. Високого зросту [Максим], станкий, бравий, широкоплечий, як з заліза збитий, а до того ще й меткий, як заєць (Мирний, II, 1954, 113); Наче хміль вона [Варя] — витка, наче блискавка — метка!.. (Гончар, Вибр., 1959, 363).
◊ Метки́й на ви́гадки (ви́тівки) — вигадливий, жартівливий. Меткі на вигадки дівчата заводила пісень, що мутили душу Нестерові (Горд., II, 1959, 76); — Кирило меткий на витівки (Коп., Хата хлопчика.., 1957, 8); Метки́й на о́ко — зіркий. Слідом за вчителем виступає Юзеф П’єнтак — рудуватий селянин середніх років, — жвавий, балакучий і меткий на око (Жур., До них іде.., 1952, 32).
2. Який енергійно і вміло веде справи, легко знаходить вихід із скрутного становища; кмітливий, бистрий на розум. [Xрапко:] З його вийде меткий адвокат! Ще й нічого: у колодочки не вбився, а вже сотнями ворочає (Мирний, V, 1955, 195); — Метка! Мене перебалакає! — з захопленням, навіть заздрісно озвався Харитон. — Нам би таку на Марію-біс! (Смолич, Мир.., 1958, 45); // у знач. ім. метки́й, ко́го, ч. Той, хто енергійно і вміло веде справи. [Черепань:] Не лізь не в своє діло! На таких метких у нас теж вуздечка знайдеться (Мокр., П’єси, 1959, 254).
3. Здатний точно спрямовувати що-небудь у ціль. Хтось так сильно двигонув пана Демида під лікоть, що меткий стрілець дав на цей раз хука́ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 35); Пак реве медвідь, коли метка стрільцева рука ужене у здухи півсписа (Мирний, І, 1954, 49); // Точно спрямований у ціль. Парубок несподівано скочив у бік жовніра, метким ударом кулака збив його з ніг (Ле, Україна.., 1940, 166); Махнув шаблюкою Трясило, але удар не був меткий… (Сос., І, 1957, 389); // Яким влучають без промаху. Метка цеглина одбила і в ції [ящірки] хвоста (Мирний, І, 1954, 256); Його [отамана] метка чекіста куля десь наздогнала у кутку (Сос., І, 1957, 422); * Образно. Чи від того, що вона нахилилася, чи може й від того, що метке Грицькове слово влучило прямо її у серце й погнало кров у голову, тільки зблідле до того лице Христине зразу покрилося заревом… (Мирний, І, 1954, 277); // Те саме, що зірки́й 1. Над вежами Золотих Воріт і на стінах фортеці метке око вершника вловило далекий трепет прапорів (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 690.