МЕТРОНО́М, а, ч. Механічний прилад з маятником для відраховування на слух рівних невеликих проміжків часу; застосовується при точних вимірюваннях, а також при визначенні швидкості і рівності ритму, темпу під час виконання музичних творів або фізичних вправ. У кімнаті почулося методичне цокання метронома: тук-тук-тук-тук-тук-тук (Хижняк, Невгамовна, 1961, 199); * У порівн. Чий пульс може зараз бути спокійний, як в метрономі? (Бажан, Роки, 1957, 194).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 694.