МЗДА, и, ж., заст.
1. Плата, винагорода за що-небудь. На невірних спаде кара, Але вірних мзда чекає (Фр., X, 1954, 106); Барабан, флейта та скрипка — весільний ансамбль — знаходився в кожному містечку за невелику мзду (Смолич, Театр.., 1946, 95).
2. ірон., розм. Хабар. До Новицького командирували спритного адміністратора, який за невелику мзду привернув симпатію цензора до нашого театру (Минуле укр. театру, 1953, 30); [Геннадій:] Доставщика я вже уговорив… Правда, за відповідну мзду, але уговорив. Він підписав акт (Мороз, П’єси, 1959, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 698.