МИКИ́ТИТИ, и́чу, и́тиш, недок., розм. Міркувати; метикувати. — Всіх влаштовуй. Ну а я ж Тут не в ролі тата. "Що робить?" — микитив наш Клим Нетудихата (С. Ол., Вибр., 1959, 208).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 702.