МИЛЕ́НЬКО. Присл. до миле́нький. Голос її не був дуже сильний, .. але виспівала вона свою п’єску досить миленько (Л. Укр., III, 1952, 502); Семен подивився миленько Стрибогові в очі та й зложив руки, як до молитви (Март., Тв., 1954, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 702.