МИЛОЗВУ́ЧНО. Присл. до милозву́чний. Раптом над самою головою небо заграло. Милозвучно, потужно, свіжо. Уперше в цьому році загримів грім (Гончар, III, 1959, 394); На танцювальній площадці милозвучно зазвучав духовий оркестр, — там починалися танці (Добр., Тече річка.., 1961, 285).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 705.