Миха́йла = Миха́йлів день —
1) за церковним календарем, день Архістратига Михаїла 8/21 листопада; за легендами, архістратиг (тобто «верховний воєначальник») Миха за наказом Бога мав перемогти Сатанаїла; хитрощами він це зробив, і відтоді Сатанаїл став просто сатаною, а Миха — Михаїлом; відтоді Михаїл — небесний архістратиг, полководець вірних Богові ангелів і людей у космічній війні з ворогами Бога, переможний антагоніст диявола; українці здавна вважають святого архангела покровителем столиці України-Руси — Києва; на його честь збудовано Михайлівський Золотоверхий собор; як невтомного борця з нечистою силою своїм покровителем його вважають також мисливці, тому в цей день вони йому ставлять свічку; існує ряд прикмет — «з Михайла зима морози кує», «Михайло приїхав на білому коні» (якщо в цей день випадає сніг); з цього дня худобу заганяють на зимовий корм; див. ще арха́нгел;
2) Миха́йло (від давньоєвр. порівняння «як Бог»; зменшено-пестливі — Миха́йлик, Миха́йличок, Миха́йлонько, Миха́йлочко, Михайлу́ньо, Миха́лко, Миха́лик, Миха́ль, Миха́льо, Миха́сь, Миха́сик, Миха́сько, Миха́сьо, Мишко́, Ми́ша, Мишу́ня) — українізоване християнське чоловіче ім’я; в народі уособлюється на означення «нездогадайла», «попихайла» (можливо, спочатку для римування); приказки, де ім’я вжито для римування: «Михайло-бурхайло вівці пасе, Оришка-безкишка їсти несе», «Якби не Михайло, я б не убиралась файно»; пор. також у піснях: «А дивися, Михайло, щось до нас приїхало: Ой чи чужина, чи родина, Чи твоя перша мила?»; «Ой з-за гори високої надлетіла чайка. Нікого так не люблю, як того Миханька»; «Подивися, Наталю, Як танцює Михальо»; «За нашим селом три місяці рядом: первий місяць — молодий Степаночко, другий місяць — молодий Михалко». Чому його називали Мишунею? Та тому, що ніяке інше ім’я до нього не пасувало — ні Михайло, ні Мишко, ні Михась. Лише — Мишуня (Ю. Яновський); Як коноплі везу, то й Михайла спом’яну (приказка).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 365-366.