МЛИНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.
1. перед. Очищати зерно після обмолоту віялкою.
2. перед. Подавати куди-небудь насосом (повітря). — Ще ніколи в яму не лазив! Все лиш.. глину тягай або вітер у яму млинкуй! (Фр., І, 1955, 112).
3. неперех., перен. Крутити чим-небудь. Кинув картки у поштову скриньку і помалу, млинкуючи палицею, проходжувався (Мак., Вибр., 1954, 261).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 764.