МНОГОМО́ВНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що багатомо́вний 1. В ногу йде сім’я народів многомовна — росіянин, українець і вірмен (Тич., І, 1957, 275); Ці дні принесуть нам ще одну велику радість — радість єднання з нашими товаришами по мистецтву, що працюють у многомовній радянській літературі (Літ. газ., 6-У 1939, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 766.