МО́ВЛЕННЯ, я, с.
1. Спілкування людей між собою за допомогою мови; мовна діяльність. Часто риси літературної мови й діалектні риси (фонетичної системи та граматичної будови) існують паралельно; вони залежать від віку, від обстановки мовлення і жанрів мови (Нариси з діалектології.., 1955, 18); Сила мовлення на сцені виявляється насамперед у вимові (Мист., 6, 1965, 28).
2. рідко. Повідомлення по радіо; радіомовлення.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 770.