МОВОТВО́РЕЦЬ, рця, ч. Той, хто творить нові слова і вирази. Він [М. Рильський] змагається з великими майстрами і.. стоїть в ряду з найвизначнішими мовотворцями (Перв., З щоденника.., 1956, 19).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 771.