МО́ДНИК, а, ч., розм. Той, хто стежить за модою (у 1 знач.), намагається в усьому додержуватися її; франт. Командир полку.. органічно не терпів "модників* (Гончар, І, 1954, 67); // Той, хто першим вводить щось у моду. Історія донесла до нас імена багатьох модників: принц Уельський, імператор Франц-Йосиф — автор манжет на брюках, генерал Галіфе — винахідник однойменних штанів… (Наука.., З, 1967, 52); // Той, хто користується певний час загальним визнанням. — Я не збираюсь брати під захист літературних модників — це метелики-одноденки (Літ. Укр., 20.ХІІ 1968, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 777.