МОКРЕ́НЬКИЙ, а, е.
1. Трохи мокрий (у 1 знач.); мокруватий. Вільно чвалав [Орест] по мокренькій жорсткій долівці [шахти] (Досв., Вибр., 1959, 347).
2. Пестл. до мо́крий 1. Піймали щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали. Хоча чуби й мокренькі стали (Гл., Вибр., 1951, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 781.