Що oзначає слово - "молитва"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


МОЛИ́ТВА, и, ж.

1. Дія за знач. моли́тися 1; моління. Інші знов радили зійтись до синагоги і в молитвах провести ніч (Коцюб., II, 1955, 175); Пройшла вечірня молитва й перевірка. Казарма помалу стала затихати (Тулуб, В степу.., 1964, 130).

Твої́ми (ва́шими) моли́твами, жарт. — відповідь на запитання про здоров’я, успіхи. [Ковшик:] Як твоє здоров’я? [Романюк:] Твоїми молитвами живу (Корн., II, 1955, 269).

2. Установлений текст, який промовляється, виголошується віруючими при зверненні до бога, до святих. Гапка запалювала перед божничком свічечки, старий читав молитви голосно (Вовчок, VI, 1956, 242); Упавши навколішки, чернець пошепки проказував молитви (Донч., II, 1956, 26); * У порівн. Дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього: тихо, як сівач, переходить з одного урочища на друге, урочисто, наче молитву, шепочучи свої аршини (Стельмах, І, 1962, 376).

◊ Моли́тву чита́ти — дорікати. [Храпко:] А то все що на шармака воно [добро] доводиться [дістається], нетруджена копійка до рук доходить! [Галя:] Та буде вже, папо, цю молитву читати (Мирний, V, 1955, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 783.