МОЛОДА́Н, а, ч., розм. Молода неодружена людина; парубок. Козаченьку, де ти, молодане? (Сл. Гр.); // Те саме, що молодожо́н.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 785.