МОЛОДИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до молоди́ця.
В хаті за столом сидить Назар чорнявий і молодичка гарненька, жінка Назарова (Вовчок, І, 1955, 124); Не одному гостеві спадало на думку, як ця.. молодичка пішла за підстаркуватого Суворого? (Досв., Вибр., 1959, 254); Гандзя рибка, Гандзя птичка, Гандзя цяця-молодичка (Пісні та романси.., II, 1956, 47); [М а ти:] От, Лукашу, поможеш тут в’язати молодичці (Л. Укр., III, 1952, 236); Одна весела молодичка в яскравім намисті не жартома закохалася в Багірова. Вона вгадала в ньому надійного мужа й господаря, на плече якого з певністю можна спертись (Гончар, III, 1959, 189).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 787.