МОЛОДЧА́ГА, и, ч. і ж., фам. Те саме, що молоде́ць 2, 3. А гребці були молодчаги як один. Аж вилискувала темна засмагла шкіра, і м’язи так і грали на дужих руках (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 211); Закінчила Маринка гімназію з срібною медаллю.. Молодчага! (Смолич, Мир.., 1958, 60); Задріботів [Льоня] таку чечітку, що в присутніх аж дух захопило. — Ну й Льоня!.. Ну й молодчага!.. — чулися схвальні, підбадьорюючі вигуки (Ткач. Плем’я… 1961. 174).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 788.